Джим ди Гриз
Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Ось й настала нiч, ось й повернулися мої звичайні сумнiви. Про все пiдряд, починаючи з вибору кола спiлкування i закiнчуючи самоповагою. Буває ж так, що з людиною дуже важно, а без неї ще гiрше. Та й часто буває, проте нiхто ще не вирiшив, як з чим жити, чи як з цим боротися. Ех, я б її зараз вiдшмагала за всi тi нерви, що вона менi робить i зробила. Боляче так, аж би сидiти не змогла. А потiм поклала б спати пiд бок собi. Проте не буде цього нiяк, а сподiвання на свiдомо нездiйсненне... пригнiчує. Я б зараз сказала щось накшталт "i хто з нас мазохiстка тодi", проте знаючи себе i свої дiї з запальничками, воском та джутом - отже нема чого. Сааама винна, сама вирiшила i не встежила, коли все так вийшло з-пiд контролю.

Хм. А коли я не займаюся самокопанням, я ходжу в проектне бюро на практику. Невеличкий офiс, доволi приємнi люди (принаймнi наскiльки це можливо зi мною та їх справами справжнiми). Отже працюю там потихеньку. Все доволi просто - вони там так же, як i я постiйно шукають ДБНи, на якi можна було б зсилатися.)) Тож не все так погано, я щось дiйсно розумiю в тому, що вивчаю. Заспокоює.

Третє i не менш головне. Треба менше їсти. Треба менше жерти! I почати вже нормально накопичувати грошi на те, що вже майже скоро станеться. Наступний етап пiсля занадто вдалого першого. Я зможу. I... не тiльки я. Ми зможемо, бо хочемо цого, теперь вже усвiдомлено, бо перший етап був хорошим. Теплим. Тихим та теплим.

Та й ще по поводу накопичення грошей - маю сумму вже деяку, проте натикнулася зараз на чудний-чудний-чудний флогер. Ммм, зi скiсними хвостами, металевою рукояттю, без огидних стразiв та iншого несмаку. I таааак хочу собi цю iграшку, так хочу. Давно менi не траплялася в iнтернетi така краса. Проте знову ж... Хмм. Як не буде змоги придбати до кiнця березня, то далi буду працювати саме над цим подаруночком для себе.

@музыка: IAMX – The Great Shipwreck Of Life

@темы: буденне, жизнь, любовь