• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
01:12 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Догадайтесь, кто снова пришел с диким ангстом.
Ага, тут больше некому.
Но вообще - держите красивую Лару. Просто потому что пусть будет тут.


21:13 

Закрепление результата.

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Сегодня я хорошая. От сегодня - я хорошая.
Утром я наконец нашла подходящую мне парикмахерскую, подстриглась, и только нехватка времени помешала покраситься. Но я и так себе такая нравлюсь, даже стрижки хватило. Успела на стройрынок, купила гвоздей, настало время уже разобраться с ковром. Все убрала, выстирала, прибила и далее по списку. Купила себе шнурочек на запястье взамен износившемуся старому. Начала диету. Не потому, что хочу сбросить вес (хотя надо бы уже), а самодисциплины ради. Буду еще сегодня живописью заниматься и чистить кольцо.
Начала сериал. Нашумевший "Во плоти", вот уже первая треть третьей серии, а я так и не прониклась. Что-то как-то не особо. Но под работу будет неплохо, когда сюжет не настолько важен, чтобы поднимать взгляд от холста.
Немного скучаю по О.В., по ролевой. Прошлась по морморным фанфикам с Темой, ибо в этом пейринге можно в этом плане широко развернуться, но оказалось как-то фу. Не люблю я такое отношение Мастера к сабу.
В целом я не унываю. Как бы банально это ни было, как прошло опьянение - пришло озарение. Значит, не зря, хоть было это весьма и весьма спорным поведением.

@музыка: Jim Croce – Time In A Bottle

@темы: буденне

03:28 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Уже завтра все будет по-другому. Для этого не нужно ждать понедельника.
Все будет хорошо. Все уже хорошо, даже если это и не так. В конце концов, я взрослая тетка, пора прекращать эту неинтересную истерику, затянувшуюся на столько месяцев.
А еще браться за новый макси, чтобы выбить из себя всю лишнюю дурь.

@музыка: Уматурман - Объясни мне

@темы: грусть, буденне

21:43 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Совсем пьяная, я становлюсь не буйной, не нервной. Я становлюсь занудной. И я пусть в разы и разы медленнее, но все же проверю каждую букву. Как же это скучно.
И сообщения писать мне некому, поэтому все это совершенно бесполезно. Напиваться одной не круто, совсем не круто, это я утверждала Ей, но теперь понимаю, что в этом есть что-то... такое. Я не удалю это просто в напоминание о том, какой бессвязной я могу быть, если совершаю глупости. Но сейчас мне странно. Странно и очень больно, что расстраиваю Ее, ведь она на самом деле не может понять, в чем причина. А я никогда не расскажу ей, почему. Это будет жестоко и изматывающе для нее. И больно и бооольно для меня.
Херня. Нужно ложиться спать.

18:27 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
В Докторе начались серии по 45 минут. Это практически больно.
К такому я готова не была.

@темы: trust me, I'm a doctor, кино

04:05 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Эра Пятого закончилась. Что могу сказать. Пятый был мягким Доктором, таким хорошим. Такого я себе хочу. Если Третий мне нравился как боевой старичок, энергичный и героистый, то Пятый - он какой-то... уютный очень. Мне бы очень хотелось с таким познакомиться.
Последняя арка с ним - "Пещеры Андрозани" оказалась неожиданно жестокой. Жесткой. Очень много смертей, причем не от абстрактных пиу-пиу бластеров и клевых лазерных лучей, а от настоящих пулеметных очередей, что в разы внушительнее. И Доктора били, по лицу, избивали едва не ногами, он падал, катился, при этом почти умирал от заражения крови... Это было очень внушительно. Такая точка после достаточно легких арок запомнится, эмоций очень много. И за всем этим фоном идет любовная линия в лучших традициях "Призрака оперы". В общем... я не знаю. Хочу Пятого обратно. :(

Но. Время Шестого. Посмотрим, что из этого выйдет.


@темы: trust me, I'm a doctor, кино

03:57 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Це був такий дивний сон. Короткий, дуже короткий, проте чудовий.
Я бачила її, це була наша перша зустріч. Вона була в моєму місті. То було так. Я йшла з тренування, коли мені прийшло повідомлення на телефон. Вона підтвердила, що готова зустрітися на площі. Хоча звідки насправді вона знає, як до неї дійти. Але з'явилася вона майже одразу. На роликах, їхала навпростець через площу, машин не було. Я запам'ятала її дуже чітко. Чорна водолазка від горло, обтягуюча. Чорні штани, мішкуваті трохи. І великі навушники, спущені на шию. А ще так - те саме насичене яскраве волосся. Вона под'їхала, і я відчула спочатку, що ноги в мене підкошуються від цього ось-ось. Вона зупинилася навпроти і просто посміхнулася. Трохи соромилася і не знала, чи можна обійняти. Та й я не знала, чи можу торкнутись.
На цьому все. Лічені секунди. Проте.
Теперь це є в мене. Тепер я можу берегти це як божевільний береже якусь дрібничку, яку вважає святою або дорогоцінною.

Вона снилася мені раніше один раз. Але тоді то буда абстрактна вона, хтось, про кого я була впевнена, що то вона. Але вчора - то була саме вона. З її напівпосмішкою, яку я бачила лише на фото і яку замальовувала не один раз.

@темы: любовь

17:31 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
И тут неожиданно я закончила "Доминантку". Двоякие ощущения, все-таки потратила я на нее несоразмерно много времени, теперь отойти достаточно сложно. Все пинаю себя, что "иди пиши главу, лентяюга!", и тут же вспоминаю, что уже все, конец.

@темы: вдохновение, Sherlock

14:15 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Уже вот начало второго. Я проснулась давно, но встать и могу. Я не хочу начинать этот день, я хочу какао и обнимашек.
Если я смогу быть сильной сегодня, то, наверное... Хм, да ничего не измениться на самом деле. И сила духа, и самоконтроль мои никому не нужны.

@темы: жизнь

02:18 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Маю, що сказати, проте не впевнена, що зможу.
Перший спад, який прийшов після болісного захоплення нею, - був тихим та сумним почуттям. Як мені радили, я намагалася змиритися з положенням речей і просто бути корисною для неї. Це працює, але це й працювало раніше, отже все зводилося до необхідності приструнити себе та свої почуття. Якийсь час це працювало. Але зараз я знову даю збій, знову зациклююсь на цих почуттях, які ніколи не переростуть у щось більше, ніж мої думки та пориви тіла. Вона випиває мене, вона підкорює мене своєю сабміссивністю, я інстинктивно хочу захищати її, відгородити від світу та тримати на півкроку позаду себе. Іноді (часто) вона й не розуміє, як важно мені робити для неї деякі речі, як боляче або банально нема часу. Найчастіше я не отримую подяки на словах. Мені прикро, але я розумію, що роблю її хоч трохи веселішою. Це є мазохізм, чистий, яскравий. Я доведу себе ним, я вже це майже зробила, це болісно, проте я вже не можу інакше, яка іронія. І колі я зірвуся – тобто насправді зірвуся, без змоги заткнути себе – і розкажу їй усе… ну, тоді все зникне за лічені хвилини. Я налякаю її, вона збіжить, це не те, що їй треба від мене. І я зісковзну кудись, де можна буде відлежутивася і скиглити, не маючи змогу більше розпочати таку необхідну щоденну розмову. Така от райдужна перспектива, обожнюю себе за власні почуття.
Загалом життя зосереджене на чомусь далекому. Від навчання, від писання, від відпочинку, майже від всього. Це небезпечно, я майже не виходжу з кімнаті, майже не сплю. Намагаюся ходити на тренування, проте власне пригнічення не завжди дозволяє.
До речі, там досить непогано. Проте мені ще важко бути там своєю. Скільки я мріяла досить багато років саме про це, і от так просто почала це робити – неймовірно і лячно. Але то нічого, я намагаюся не почуватися погано від думок про її фаєр, ця тема нещадно пригинає мене додолу. Ці виступи, фести, музика, тренування, багато відео, багато. Мені стає погано, проте я ж все ще не можу казати про щось таке, я зроблю боляче, розчарую. Тому мої тренування в суміжній компанії повинні допомогти, хоча бачити на майданчику фаєрщиків гостро боляче й сумно. Це в доповнення до виправдення власної мрії. Папа каже, це круто. І він правий, я рада, що він розуміє це несподіване для нього моє захоплення.
Отже. Життя йде. Куди – не знаю. Повільно, тягуче й болісно, проте рухається, здираючи за собою шкіру. Майже місяць минув, а я й не помітила цього за всім цим безладом і сумом.
Снилася Т, писав Михайло… періодично пише. Він хоче назад, хоче у той час, коли ми були разом. Але я не можу йому відповісти, мене вивертає від почуттів не до нього. Я порушила єдину обіцянку, що дала йому, тепер вже мені боятися нічого.
Як же це паскудно, який паскудний вік, коли основою всього є емоції та почуття, коли все залежить зовсім не від здорового глузду.

@музыка: Pink Floyd - Welcome to the Machine

@темы: чувства, любовь, жизнь, грусть, буденне

16:56 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Я тут подзастряла на Пятом Докторе, и до Двенадцатого мне еще плыть и плыть. Но заставочку я все же посмотрела. И вот у меня вопрос по этому поводу.
Что за нафиг? Пятьдесят лет нормальная была заставка, а тут вдруг решили все переделать. Верните мне космос, ну.(

@темы: trust me, I'm a doctor, кино

01:02 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
"І коли тобі захочеться подзвонити їй і благати дати тобі другий шанс - а таки захочеться, захочеться, - май трохи гордості. Поважай себе. А ще пам'ятай, що міжміські дзвінки коштують дорого."
Сей С.Кінг "Країна розваг"

Ото пам'ятаю собі хоч це, бо інакше біда-біда.

@музыка: Mylеne Farmer – Appelle Mon Numеro

@темы: чувства

23:50 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
02:21 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Я чудовисько. Iстота, що не вмiє керувати бажаннями. Я не маю права робити те, що роблю. I вiдчувати те, що вiдчуваю. Але навiть розумiючи це, усвiдомлюючи свою потворнiсть, я не зможу зупинитися. Це занадто важливо, це замiшано на людинi, що менi бiльш як небайдужа.
Здається, мене небезпечно пiдпускати до людей так близько. Я руйную себе i руйную тих бiдних.
Вона вивела мене з абсолютно нерухомого емоцiйного стану, який я будувала три роки. Тепер мене наче на гойдалках носить - або так, що хочеться спiвати, або так, щоб вiшатися. При тому я не можу звинувачувати, лише вiдчувати щось занадто небезпечно схоже на коха...

@темы: жизнь, надлом, чувства

00:03 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Эти два дня были самыми крышесносными за последнее время. Столько эмоций, столько приятных и не очень неожиданностей. Столько взаимодействия с людьми. Одесский комик-кон - определенно стоящее событие. Когда я вдоволь отосплсь и наконец смогу поесть нормально, постараюсь рассказать что да как было.
А пока я почти дохлая, мне нужна доза интернета и сериалов.

@темы: буденне, жизнь

16:08 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Если есть желащие встретиться на Комик-коне, я там безвылазно два дня 19 и 20 июля. Курирую конференцзал и мастер-классы.
Дворец спорта с 11:00 до 20:00.
Хотя о чем это я, всем наспать.

@темы: жизнь

16:27 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Всем так нравится Четвертый, что мне в какой-то момент стало обидно, что мне он был как-то не очень. С таким Доктором я бы не хотела путешествовать.
Ну что ж, эра Пятого. Полетели. Ду-ви-дуу~


@темы: trust me, I'm a doctor, кино

18:24 

Потому что могу.

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.


@музыка: Jem – 24

@темы: кино, вдохновение

23:38 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Это едва ли не самое масштабное гиковое мероприятие в Украине! Не пропустите, а одесситам и вовсе грех не прийти. Кроме шуток, огромное разнообразие стендов, ярмарка, мейд-кафе, сценические выступления, квесты, мастер-классы. Множество художников и писателей представят свое творчество, состоятся презентация невероятно атмосферного стимпанковского комикса... По предварительным подсчетам каждый день Комик-кон посетят 3-4 тыс. человек. Организаторы ответственные, команда собралась серьезная. Не упустите свой шанс окунуться в мир, о котором раньше оставалось только читать.


@темы: жизнь

23:59 

Сначала улыбка, потом ложь. В конце - выстрелы.
Поступово все виходить з-під контролю. В вже впевнена, що зовсім не виключне те, що я можу розплакатися на фаєр-шоу на відкритті Комік-кону. Тому що я попалася. Ніхто з нас не шукав цього, і попереджували мене зовсім про протилежне. Все знову ускладнюється, а все через те, що модель моєї поведінки не змінити, а ліній відносин з людьми у мене лише дві. Я не сплю вже не першу ніч, і найстрашніше, що це не здається мені непомірною платою за можливість отримувати те, без чого вже не можу. Спочатку два дні, потім один і півдня. Тепер мене вивертає вже через кілька годин без. А все сказане і почуте здається недостатнім та звичайним, ніби таких розмови в мене часто-густо.
Я чітко усвідомлюю, що не можу і не хочу зупинятися. Часто нехтую собою, але це дарує мені впевненість і почуття сплачуваємого боргу або вдячності за можливість. Чорт, я тільки сподіваюсь, що не підведу, не потурбую, не зроблю боляче. Це все, на що я можу сподіватися.

@темы: чувства, надлом

...Песнь полыни...

главная